Бучацький Замок

Бучацький замок — пам'ятка архітектури всеукраїнського значення, розташований у місті БучачТернопільської областіпоблизу вулиці Замкової на помітному підвищенні. Охоронний номер: 651. На сьогодні у поганому стані, потребує відновлення, капітального ремонту.

Відомості

Польський дослідник Станіслав Ніцея стверджує, що перший дерев'яний замок у Бучачі був зведений у XII столітті. Дослідники Анна Сильвія Чиж та Бартломей Ґутовський стверджували, що шляхтич Міхал Абданк збудував замок.
Наступна письмова згадка про замок у Бучачі — 1373 рік, коли Бучач належав феодалам Бучацьким. Відомо, що цейфорпост було побудовано на місці зруйнованого замку ранішого періоду.
Руїни бучацького замку на поштівці початку XX століття
Old Buchac.jpg
Buchach castle 17.jpg
Реконструкція стіни оборонного монастиря бернардинців, Львів
Святослав Гординський стверджував, що початки замку — принаймні з XIV ст., бо цим часом датують знайдені під мурами фрагменти готичних колон та капітелей.
Замок багато разів руйнувався, завжди потім відбудовувався. Особливо часто проходив процес руйнації та відбудови в XVI ст. через часті татарські, рідше турецькі, молдавські напади.
Сучасні руїни — залишки збудованого в середині 16 ст. замку за сприяння тодішніх дідичів — Бучацьких-Творовських гербу Пилява. 1580-і роки — закінчена чергова перебудова фортеці.
Після смерті чоловіка в 1613 році, перед тим — його брата 1612-го — Зофія Замєховська стала власницею замку. На початку 1614року (січень) керувала обороною замку від нападу Івана-Юрія Радзивілла (при допомозі Станіслава Влодека), який виробив собі право інтромісії на Бучач. Через підкуп залоги замок був швидко здобутий.
На початок 17 століття Бучач був одним із найважливіших замків на Поділлі (тип «antemurale»). Після набуття Бучача у власність (близько 1620 р.) Стефан Потоцький із дружиною Марією Могилянкою сприяли укріпленню замку: було розширено його південну частину, зведено дві великі напівкруглі бастеї зі сходу та заходу (за іншими даними, до південної частини). Завдяки цій перебудові (так зв. «ангульовій») замок став схожим на замки ЯзловцяБережанТеребовліСидорова, які зміцнювались схожим способом. Не можна виключити, що розбудову замку, принаймні, його мешканевої частини, виконували ті самі майстри, що у Золотому Потоці. На це вказує один спосіб спорудження (реконструкції) палаців у замках.
Мури цієї частини укріплень були 4 м завтовшки. На мурах замку з внутрішнього боку збереглись кам'яні опори, які колись використовували для дерев'яних машин для стрільби. Бійниці було пристосовано для ведення перехресного обстрілу, на верхніх ярусах споруджено дерев'яні бойові галереї. Легенди свідчать про численні підземні ходи того часу, що вели від замку. В XVII ст. замок пережив багато штурмів, зокрема, кримських татартурківкозаків, захищаючи жителів міста (в основному етнічних поляків, євреїв). 1672 р. Бучач взяли в облогу татари та турки під керівництвомМагомета IV. Власника міста в той час не було поблизу, обороною замку керувала його дружина  — Тереза або друга дружина — Урсула з Даниловичів Дізнавшись, що твердинею управляє жінка, турки і татари, за легендою з наказу султана, зняли облогу.
1676 р. фортецю здобули та зруйнували турки і кримські татари під проводом бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші (на прізвисько «Шейтан»[13]); власник (дідич) міста Ян Потоцький швидко відбудував замок, про що свідчить опис 1684 р. або його син Стефан Александер.[15] За часів Миколи Василя Потоцького в башті знаходилися запаси пороху.
Писемні джерела середини XVIII ст. згадують укріплення в Бучачі як вже покинуті та занедбані. Фортеця в Бучачі за Австро-Угорщинизанепала. В XIX ст. розібрано частину оборонних мурів, каміння продане як будівельний матеріал. Власниками замку до осені 1939 р. були дідичі міста — Потоцькі, останнім — граф Артур Потоцький.
Наприкінці XIX ст. за сприяння доктора медицини Едварда Кшижановского було проведено розкопки на замку. Зокрема, були викопані куля вагою 200 кг, 2 — по 50 фунтів, 2 — по 15 фунтів (останні були вмуровані в зовнішню стіну Успенського костелу з надписом: «З нападів татарських».
Одним з дослідників замку був Александер Чоловський-Сас.
У 1930-х роках дідич Артур граф Потоцький (1893—1974, президент (голова) Ради Бучацького повіту) залучав археологів, простих міщан до розкопок замкових підземель, нічого особливо цінного не знайшов.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BA

Немає коментарів:

Дописати коментар